Голодомор 1932-1933 рр. – одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців.

Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоби вписати їх в історію Пам'яті.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні.

27 листопада в Головурівській ЗОШ була проведена загальношкільна лінійка, присвячена пам’яті жертв голодомору.

Школярі на конкретних фактах ознайомилися з причинами цього страшного лиха. До сліз зворушили усіх присутніх слова пісні у виконанні  Лариси Кваріані «Пам'яті жертв голодоморів»та кадри страждань безневинних українських селян.

Учасники лінійки запалили свічечку, яка символізує скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів, серед яких були такі ж діти, як і вони, з надією, що цей вогник зігріє душі загиблих. Було запропоновано присутнім усіма сім’ями та родинами 28 листопада приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку».

Наостанок, пам'ять безневинних жертв страшного голодомору вшанували хвилиною мовчання.