![](/_nw/1/s61841508.jpg)
27 жовтня Головурівська школа відзначала півстолітній ювілей. Ювілярку приїхали та зійшлися привітати ветерани педагогічної праці, вчителі, випускники колишніх років, учні, батьки, сільська влада, всі, хто так чи інакше пов’язаний з рідною альма-матер. Гостей ледь вмістила глядацька зала сільського будинку культури. А у фойє вирувала виставка робіт учителів та їх вихованців, а ще ярмарок солодощів – кошти символічні, але такого асортименту смаколиків, мабуть, не має в жодному кондитерському магазині. Товар продали, а кошти обов’язково спрямують на благодійні цілі.
![](/_nw/1/s81230918.jpg)
![](/_nw/1/s36160313.jpg)
![](/_nw/1/s62821450.jpg)
Обійми, квіти, спогади... Вони єднали цього дня різні покоління, але з однаковим минулим. Згадали теплим словом керівників, які очолювали школу в різні роки, – Євгена Кузьмовича Кулика, Олену Самсонівну Сокол, Володимира Івановича Бороденчика – нині покійних, а також молодих та ініціативних Сергія Валерійовича Марченка, нинішнього директора Андрія Михайловича Форостовського.
«Золотий фонд школи» – це її вчителі, які несли дітям від покоління до покоління своє серце, душу і розум. Це ті, чиї імена золотими літерами закарбовано в книзі історії школи. Словами вдячності згадали вчителів, педагогічний стаж яких становить понад 30 років, а нині на заслуженому відпочинку – Галина Дмитрівна Шелудько, Олексій Григорович Безверхній, Ніна Василівна Волошко, Світлана Євгенївна Бажан, Галина Іванівна Назаренко. Пишається школа і педагогами, які хоча й на заслуженому відпочинку, та продовжують навчати. Це завжди молоді душею ветерани педагогічної праці Галина Яківна Лобода, Наталія Миколаївна Бороденчик, Ніна Миколаївна Придатко, Іван Васильович Ігнатенко.
![](/_nw/1/s62821450.jpg)
![](/_nw/1/s70127365.jpg)
![](/_nw/1/s83090598.jpg)
Хвилиною мовчання вшанували вчителів та випускників, які не дожили до золотого ювілею школи, але вічно житимуть в серцях односельців.
Рідну школу вітали і сільська влада, і вчителі, й учні, й колишні випускники, найстарші з них першого, 1971-го року випуску, які давно вже проводжають до школи своїх онуків. Теплий спомин від імені своїх однокласників передала Лідія Петрівна Бабенко (Логвинець). А в подарунок – вічнозелені туї, що стануть початком алеї випускників усіх років. Це були ще не всі подарунки для ювілярки від її випускників – спортивний інвентар, величезний годинник, портрет Т. Шевченка, а ще багато квітів, як на справжньому ювілеї.
Концертні номери від вчителів та учнів додавали святу урочистості. «І все-таки є в нас таланти», – чулося із зали. А іменинники зупиняли щасливу мить у справжніх дизайнерських фотозонах. Все ж таки навчання в школі – чимала відстань в житті людини, а яке воно об’ємне! Новим змістом тоді наповнилися слова: дружба, вірність, совість, честь, перше кохання… Тож хочеться ще довго зберігати ці, майже священні, цінності. Зустрічатись, цінувати, гордитися і ніколи не забувати, що родом ми з Головурівської школи. |